Уявіть, що вашу дитину обізвав на ігровому майданчику одноліток або однокласник не покликав на свій День народження. Або дитина відчуває ревнощі, тому що, як їй здається, її брат розумніший і ви любите його більше. Або в її друга є щось, чого немає в неї. Або її близький друг переїздить до іншого міста, і вона схвильована.
Як би ви вчинили в таких ситуаціях? Втрутилися б? Поговорили б з батьками іншої дитини?
Багато батьків роблять саме так. Але психологи стверджують, що цього робити не варто, незважаючи на те, що батьки люблять своїх дітей і хочуть їх захистити.
Втручання в подібні ситуації може мати неприємні наслідки для дитини й негативно вплинути на її розвиток. Якщо ми втручаємося в подібні ситуації, з якими зіштовхується дитина, ми даємо їй зрозуміти, що сама вона впоратися з ними не здатна. Зіштовхуючись із такими ситуаціями, дитина вчиться ефективно спілкуватися й вирішувати конфлікти. Це не тільки підвищує її самооцінку, а й дозволяє повірити у свої сили.
Зрозуміло, є ситуації, коли вам потрібно втрутитися (наприклад, коли дитина піддається булінгу. Про це йтиметься пізніше). Обговоріть рамки того, що дозволено дитині, з чоловіком. Наприклад, ви можете сказати йому, що вам некомфортно, коли дитина залишається сама вдома або сама йде до крамниці.
Як діяти батькам
Замість того, щоб втручатися, коли дитина потрапляє в складні ситуації, дотримуйтеся таких рекомендацій:
- 1. Проявіть співчуття до своєї дитини, підтримайте її. Покажіть дитині, що ви розумієте, як вона почувається. Наприклад, скажіть: «Я бачу, що тобі сумно, і ти засмучена».
Це допоможе їй зрозуміти свої почуття й переконає в тому, що ви її розумієте. Рівень її довіри до вас зросте, а зв'язок між вами зміцниться. Крім того, ваше співчуття допоможе дитині «виплеснути» свої емоції: іноді і діти, і батьки продовжують висловлювати свої емоції знову й знову, поки їх не почують.
Навіть якщо вам здається, що емоції дитини не відповідають ситуації, дайте їй зрозуміти, що її почуття нормальні. У дітей здатність розуміти та справлятися з емоціями розвинена менше, ніж у дорослих, і речі, які здаються нам незначними, їм можуть здаватися важливими. Тому ви можете, наприклад, сказати дитині: «Я розумію, що тобі сумно через те, що ти не можеш гратися з іншими».
Показуючи дитині свою прихильність словами й діями, ви допомагаєте їй відчути себе в безпеці, відчути вашу любов і зрозуміти, що вона не самотня.
- Допоможіть дитині навчитися справлятися зі своїми емоціями. Наприклад, ознайомте її з техніками глибокого дихання, щоб заспокоїти розум і тіло. Навчіть її вивільняти свої емоції, говорити про них, писати, висловлювати в мистецтві, спорті або іграх. Навчіть її практик усвідомленості, концентрації на теперішньому моменті й відволікання від джерела негативних емоцій. Можна запропонувати дитині випити води або прогулятися разом з нею.
Крім того, потрібно навчити дитину мислити позитивно. Це допомагає позбутися негативних моделей мислення, уникнути депресії, тривожності та проблем у стосунках з тими, хто оточує.
Навчіть дитину бачити речі в широкій перспективі й не звертати уваги на проблемні ситуації. Нарешті, добре допомагає справлятися з негативними емоціями гумор. Після того, як ви визнаєте почуття дитини й заспокоїте її, проявіть почуття гумору, це допоможе вивільнити емоції.
- Навчіть дитину ефективно вирішувати конфлікти. Поясніть їй, що таке позитивне спілкування. Зокрема, навчіть її використовувати «я-повідомлення» замість «ти-повідомлень» (наприклад, замість фрази «ти підвів мене» говорити «я засмучений, тому що ти не прийняв мене в гру»).
Навчіть дитину співчувати іншим дітям. Наприклад, ви можете запитати в неї: «Як ти думаєш, що зараз відчуває Сашко?» Заохочуйте дитину брати відповідальність за свої дії. За допомогою рольових ігор навчіть її просити вибачення за погану поведінку.
- Показуйте позитивний приклад. Якщо ви показуєте приклад здорового вираження емоцій, управління ними та вирішення конфліктів - це найкращий спосіб розвинути ці ж навички і в дитини. Діти завжди наслідують батьків.
Є здоровий баланс між батьківською неуважністю й гіперопікою. Наше завдання - дати дитині коріння (освіту, цінності, підтримку) і крила (дозволити стати самостійною особистістю).
Якщо дитина піддається булінгу
Звичайний конфлікт відрізняється від булінгу серйозністю дій (наприклад,
при звичайному конфлікті на ігровому майданчику дитину можуть штовхнути, а при булінгу - наприклад, розбити ніс), частотою (рідкісні інциденти при звичайних конфліктах і повторювані дії при булінгу), а також здатністю дитини захистити себе.
Булінг серед хлопчиків і дівчаток має відмінності. Хлопчики зазвичай знущаються один з одного безпосередньо, в усній або фізичній формі. Дівчата ж схильні брехати або вилучати ровесницю з соціального життя.